Ірина Борейчук, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології та педагогіки Київського міжнародного університету, розкрила особливості психологічного відновлення за допомогою фотографії через механізми сприйняття зображення та зміст фотографії. Відмітила, що фотографії можуть виступати важливою одиницею в системі формування позитивного психоемоційного стану людини. Зокрема, підкреслила значення позитивних спогадів внаслідок перегляду фотографій, які формують своєрідне «вікно» в пам’ять щоразу, коли про забуту подію індивід згадує раптово. Це дає можливість прогнозувати таку необхідну сьогодні для багатьох людей активацію їх особистісних ресурсів. За допомогою споглядання зображення наша «домінуюча» пам’ять конструює образ прийняття або неприйняття актуалізованого спогаду та продукує позитивну або негативну форму реагування. Як психологічний інструмент фотографія дає можливість розповісти приховане, побачити не проявлене, зустрітись з важливим.

Далі спікерка розкрила методи фотографічних практик як терапевтичних дій, що використовуються з 1950-х років ХХ ст., зазначивши, що сьогодні світовим авторитетом у галузі методів фотографії вважається Джуді Вайзер. Звернула увагу на різні методи фототерапії які виступають терапевтичними практиками з будь-якими віковими категоріями людей. Під час такої роботи використовуються особисті знімки людей, сімейні альбоми та фотографії, що зроблені іншими людьми (а також почуття, думки, спогади та переконання, які ці фотографії викликають). Вони стають каталізаторами для поглиблення саморозуміння, способами, під час яких використовуються не лише слова. Вони передбачають взаємодію людей зі своїми унікальними візуальними конструкціями реальності та виступають засобами емоційного спілкування, а не як мистецтва.

Доповідач наголосила, що техніки терапевтичного фотографування використовують для підвищення самоусвідомлення, покращення взаємовідносин з родиною та іншими людьми, активації позитивних змін, допомоги в реабілітації, зміцненні спільнот, збагачення міжкультурних зв’язків, роботі з конфліктами, удосконаленні навичок візуальної обізнаності, підвищення рівня освіченості, створенні інших видів зцілення та навчання на основі фотографії. Слухачі вебінара дізнались, що терапевтичне фотографування включає фотоінтерактивні дії – перегляд фото, позування, планування, запам’ятовування, уяву фотографій. Слухачі вебінара практикували вміння обговорювати за допомогою запитань зміст, емоції та думки між учасниками взаємодії, що необхідно враховувати, якщо використовувати фотографії як інструменту навчання, виховання та розвитку в мистецькій освіті зокрема:

У кінці вебінару учасники перегляну декілька прикладів фото проектів, присвяченим самодослідженню авторів та рефлексій на тему війни.